Луцьк — одне з тих міст, у яких минуле не стає частиною минувшини. Воно повноцінно живе й у нашому сьогоденні.Найбільш вірогідна версія походження назви Луцьк (давнє — Лучеськ) пов’язана з географічним розташуванням міста на повороті (луці) річки Стир. Слід зазначити, що виникнення міста відбувалося на острові утвореному Стиром та його рукавами, що зумовлено передусім оборонними міркуваннями. На сучасних картах — це територія Державного історико-культурного заповідника «Старий Луцьк».
Історія Луцька – перші згадки про місто
Перша письмова згадка про Луцьк зустрічається 1085 року в Іпатіївському літописі. Уже тоді він називався містом. Десь близько 1000 року Володимир Великий приєднав Волинь до Київської Русі й збудував у Луцьку (Лучеську) фортецю, що з часом стала значною перешкодою на шляху загарбників. У 1340 році Луцьк набуває статусу столиці Галицько-Волинського князівства. Тоді ж таки зводиться резиденція князя Любарта — Луцький замок. Важливим моментом в суспільно-політичному і економічному житті луцьких міщан ХV ст. було дарування магдебурзького права у 1432 році. Лучани, таким чином, одержали свої виборні органи самоуправління.
Від кінця ХVІ століття Луцьк дещо втрачає своє оборонне значення, проте залишається світською і духовною столицею краю, адміністративним та судовим центром Волині. А 1569-го за Люблінською унією волинські землі відходять Польщі й поступово полонізуються. Початок ХVІІ століття позначається появою руху опору ополяченню. Виникає православне братство, час від часу вибухають народні повстання.
Наприкінці ХVІІ — на початку ХVІІІ століття поступово відбувається занепад міста. Пожежі, повені, епідемії спустошують його. Не кращі часи переживає й місцеве українство. Однак чи не найсумніші часи чекають на ці землі в подальшому. З 1795 року Луцьк разом із рештою Західної Волині було приєднано до Російської імперії.
ХІХ ст. не привело до пожвавлення економічного та суспільного життя міста. Лише з побудовою в дев’яностих роках ХІХ ст. гілки Південно-Західної залізниці починається економічне піднесення Луцька. На той час (1895 р.) кількість мешканців становила 15125 осіб.
На початку ХХ століття ця місцина потрапляє у вир війн і революцій. Після лютневої революції 1917 року над Луцьком уперше замайорів синьо-жовтий прапор. В квітні 1917 р. в місті постає перше українське соціально-політичне товариство «Українська Громада». За гетьманату в серпні 1918 р. було утворено «Просвіту». 20 грудня 1918 р. до Луцька входять загони отамана Симона Петлюри.Згодом місто переходить із рук у руки — до Речі Посполитої, до Польщі.
Луцьк і його сьогодення
Той, хто бував у цьому старовинному волинському місті, неодмінно зрозуміє, яке воно привітне і приємне, до того ж має якусь своєрідну атмосферу. Це справжнє українське місто, яке водночас п’янко пахне Європою. Що й казати, блукати Луцьком — неймовірне задоволення. Тут можна оглянути чимало культових споруд. Зокрема, величезний костел Петра і Павла. Неподалік — Лютеранська кірха — церква німецьких колоністів, які проживали на Волині у ХІХ—ХХ століттях. Трохи далі, по вулиці Драгоманова, — православна Покровська церква (1637 року). Це найстаріший із діючих православних храмів Луцька. А на майдані Ринок можна побачити комплекс споруд Луцького братства: Хрестовоздвиженську церкву та келії. Варто не оминути й Троїцький православний собор у центрі міста (зведений у 1754—1790 роках) ,у той час він належав монастиреві бернардинців і називався костелом Святого Хреста. Загалом, можна сказати, що в місті багато храмів різних стилів і конфесій. Обов’язково треба оглянути оборонну споруду міста, яка ніби визирає з-за Петропавлівського костелу. Це башта князів Чарторийських — династії, яка чимало зробила для розвитку краю.
Однак, що й казати, найвідомішою пам’яткою Луцька, його справжньою окрасою є замок Любарта. Він навіть став неофіційним символом міста. Це одна з небагатьох давніх споруд готичного стилю, що збереглися в Україні. Побудовано його на місці дерев’яних захисних споруд руських князів у ХІV столітті. Розпочав будівництво литовський князь Любарт Гедимінович, який прийняв православ’я. Ім’я його носить замок і сьогодні. Продовжили справу Вітовт .Три вежі, з’єднані між собою високими 15-метровими мурами, витримали атаки семи століть. На внутрішньому подвір’ї розташовані будинок суддів, повітова скарбниця, залишки князівського палацу і храму Іоанна Богослова (ХІІ століття) класичного візантійського стилю. За князювання литовського князя Вітовта замок стає його другою після Вільно резиденцією. А Луцьк — практично столицею Литовського князівства. На той час місто було надзвичайно інтернаціональне. Окрім українців, жило багато вірмен, поляків, росіян, євреїв, караїмів. Кожна громада мала свою святиню, систему податків, архітектуру. Сьогодні на території замку розміщено музеї книги і дзвонів, художній музей. Але, перебуваючи тут, абсолютно втрачаєш відчуття часу, і, здається, серед цих стін оживають великі литовські князі Любарт, Вітовт, Ягайло.
Опиняючись у ХХІ столітті у Луцьку, тут відвідувачів зустрічає чисте спокійне місто і його привітні жителі. Їхня неспішна мова свідчить про таку саму розважливу і толерантну ментальність. Лучани люблять своє місто, знають і пишаються його багатовіковою історією.
Більше цікавого про історію Луцька та історичні факти Волині читайте на нашому порталі.
