Адміністративний центр Волинської області має багатовікове й славетне минуле. Колоритний та вражаючий туристів старовинною архітектурою й пошаною до етнічних традицій Луцьк, історія якого не позбавлена «білих» плям, вважається одним із найдавніших українських міст.
Про особливості, релігійний, політичний, промислово-торговий та освітній розвиток і важливі віхи життя цього населеного пункту в різні часи його існування йдеться далі.
Коли був заснований Луцьк?
Точна дата заснування міста є предметом полеміки науковців. Деякі з дослідників називають орієнтовно 988 рік, а перша офіційна згадка про нинішню столицю Волині датується 1085 роком. Іпатіївський літопис розповідає про нього як про достатньо розвинене містечко. У ньому на той час знаходилася князівська резиденція та збиралося віче.
Відповідаючи на питання, коли заснований Луцьк, більшість істориків називає кінець Х століття – тоді волинські землі були приєднані князем Володимиром Великим до держави Київська Русь, а на території майбутнього міста була збудована дерев’яна фортеця.
Місце для розташування такого оборонного пункту обрали не випадково. З південного боку його протікала річка Глушець, зі східного – непрохідна болотиста місцевість, а з північного напрямку такий куточок огинала річка Стир. Русло цієї водної артерії біля фортеці утворювало схожий на коліно або лук вигин. Тому відповідний оборонний пункт був первісно названий Лучеськом. Пізніше ця назва трансформувалася в сучасну.
Інша версія про походження назви міста має відношення до нього як до головного поселення східнослов’янського племені лучан.
Луцьк у часи Київської Русі
Хоча встановити точно, скільки років Луцьку, досі не вдалося, відомо, що в Давньоруський період це місто-форт було істотною перепоною на шляху загарбників.
Луцькому замку успішно вдавалося витримувати облогу військ Юрія Долгорукого тривалістю шість тижнів у 1150 році та напад об’єднаних армій цього ж князя з військами галицького князя Володимира Володаревича в 1155 році. Вистоювала ця твердиня й нашестя монголо-татарських ординців.
На той час Лучеськ виділився в центр окремого землеволодіння династії Рюриковичів – це було Луцьке князівство. Відомо, що його першим правителем став син київського князя Ізяслава Мстиславича Ярослав Ізяславович. Цей можновладець зробив значний внесок у розбудову міста та зміцнення його політичної ваги.
А перша згадка про Луцьк фіксує факт переховування в ньому родини князя Ярополка Ізяславовича в період розпалу міжусобної війни між нащадками Ярослава Мудрого.
Практично до кінця ХІІ століття місто було економічним та адміністративним центром Волинської землі.
Луцьк у складі Галицько-Волинського князівства
До цієї держави, яку створив князь Роман Мстиславович, Лучеськ увійшов в 1199 році. Це місто посідало друге за важливістю місце на Волині після Володимира. Воно було значимим економічним та адміністративним центром.
Випробуваннями для міста стали напади монголів у 1241 році, військ литовського князя Міндовга в 1255 році та спроба взяти його штурмом вояками хана Куремса.
Як розповідають історичні факти, Луцьк втратив свої укріплення в 1259 році – їх розібрали за висунутою монгольським воєводою Бурундаєм умовою. Така вимога знайшла підтримку у князів Лева та Василька.
З 1340 року місто стає столицею удільного Галицько-Волинського князівства. Подія ця пов’язана зі смертю володимирського князя Юрія-Болеслава Тройденовича. Після неї правителем та власником Луцька став Дмитро-Любарт – виходець з литовсько-руської князівської династії Гедиминовичів.
Князь Любарт і розвиток Луцька
Цей можновладець брав активну участь у захисті волинських земель від зовнішніх загроз. Він став останнім правителем об’єднаної Галицько-Волинської держави. Князь Любарт Луцьк зробив її головним містом. Період його правління тривав довго – понад 40 років, приблизно з 1340 по 1383 рік.
Щоб закріпитися на волинському престолі, князь після одруження з місцевою княжною Ганною-Бушею, донькою галицько-волинського князя Андрія Юрійовича, прийняв православну віру. Таке рішення, що стало доказом поваги правителя до місцевих традицій, підняло його авторитет в очах містян, у тому числі в бояр.
Зміна віри на православ’я й отримання християнського імені Дмитро допомогли Любарту ефективно управляти землями та спиратися на підтримку місцевого населення у війнах з сусідніми державами.
Саме Любартом був відданий наказ звести в місті Верхній замок. Ця середньовічна споруда збереглася дотепер. Вона носить ім’я засновника та вважається архітектурною візитівкою туристичної Волині.
Луцький замок, історія якого сягає корінням епохи правління Дмитра-Любарта, став його резиденцією та був побудований із цегли. Наразі він є однією з небагатьох збережений в Україні готичних замкових споруд часів Середньовіччя.
Цей фортечно-палацовий ансамбль доповнюють три вежі – В’їзна, Владича й Стирова. На його території розташовується зведений у візантійському стилі собор Івана Богослова. Така сакральна споруда відома як місце висвячування московських єпископів та палких проповідей Петра Могили. У цьому кафедральному храмі був похований князь Любарт.
Після його смерті володіння можновладця успадкував його син – Федір Любартович.
Місто в складі Польського королівства та Великого князівства Литовського
Правління Федора Любартовича Луцьком тривало лише три роки. Припинило його підписання Кревської унії в листопаді 1386 року. У результаті цієї угоди частина земель у нащадка Любарта була відібрана королем Польщі Ягайлом.
Цей монарх, як розповідає історія Волині та Луцька, призначив нового правителя цього міста. Ним став Кшеслав з Курозенок. Метою польської влади було перетворення цього адміністративного центру на провінцію своєї монаршої держави.
Наступним володарем міста, що правив ним з 1388/1392 по 1430 рік, виявився литовський князь Вітовт. Цей політичний діяч домігся фактичної незалежності Литви від Польського королівства, яке залишилося його союзником.
Він перетворив головне місто волинських земель на фактичний політичний центр Великого князівства Литовського. Тут знаходилася одна з головних резиденцій правителя і важливий оборонний та культурний центр держави.
Луцьк за часів Вітовта активно забудовувався. Його Верхній замок набув більшої потужності й міцності як фортеця з каменю та цегли.
Період правління такого можновладця став епохою мирного співіснування в місті різних релігійних конфесій – католицьких інституцій та православних спільнот. Вітовт сприяв створенню чернечих осередків католицизму, зокрема, домініканського ордену.
Великим князем литовським Вітовтом була ініційована в січні 1429 року історична подія – з’їзд європейських монархів. Відбувся цей захід, під час якого обговорювалися військові та політичні союзи, в Луцьку, за участі імператора Священної Римської імперії Сигізмунда, короля Польщі Ягайла, данського монарха Еріка й інших правителів.
Коли Луцьк отримав Магдебурзьке право?
Перший привілей з елементами Магдебурзького права цьому населеному пункту був наданий ще в 1432 році польським монархом Владиславом Ягайлом. Це рішення мало переважно політичне підґрунтя – воно сприяло зближенню волинських земель із Польським королівством. Але такий документ ще не дозволяв створити повноцінні органи міського самоврядування (ратушу, магістрат).
Офіційну грамоту про переведення міста на нього від князя Олекасандра, що на той час очолював Велике князівство Литовське, Луцьк отримав пізніше, в липні 1497 року. Вона чітко скасовувала дію місцевого звичаєвого права, замінювала його німецьким («тевтонським») правопорядком та заклала основу для формування класичного міського магістрату, виборних посад (війта, бурмістрів, райців) і ремісничих цехів. Така грамота дозволила Луцьку повністю перейти з волинського права на Магдебурзьке.
У подальші роки статус міста та його привілеї як структури з Магдебурзьким правом неодноразово підтверджувалися й розширювалися наступними правителями. У 1567 році їх підтвердив король Стефан Баторій.
Історія Луцька в ХХ столітті
Цей історичний період став у житті міста часом динамічних змін, коли воно було частиною кількох держав та набуло статусу центру Волинської області. Можна назвати п’ять найважливіших дат та періодів минулого століття для Луцька:
- 1921 – згідно умов Ризького договору місто ввійшло до складу Польщі й стало столицею новоствореного Волинського воєводства;
- 1939 – Луцьк увійшов до складу СРСР й набув статусу центру новоствореної Волинської області;
- 1941 –місто знаходилося під окупацією на початку німецько-радянської війни (перед цим, 23 червня, у Луцькій тюрмі відбувся масовий розстріл в’язнів силами НКВС);
- 1960–1970-і рр– період бурхливого промислового розвитку й розширення меж міста, початок будівництва великих промислових підприємств та житлових масивів;
- 1991 – після проголошення Незалежності України Луцьк закріпив статус обласного центру та важливого культурного й економічного хабу західноукраїнського регіону.
Життя Луцька сьогодні
В останні роки адміністративний центр Волині живе в умовах воєнного стану, поєднуючи щоденну працю задля підтримки економіки з адаптацією до безпекових викликів.
Попри складну ситуацію в країні, Луцьк розвиває малий та середній бізнес, проводить культурні та пам’ятні масові заходи. Це місто з великою кількістю визначних місць є привабливим для туристів.
Хоча досі невідомо точно, хто заснував Луцьк і в якому році, екскурсоводи розповідають мандрівникам чимало цікавих історичних фактів про це місто, знайомлять з його архітектурними родзинками, музеями й величними храмами.
Сюди приїздять, щоб побачити його легендарний замок, прикрашений сотнями дивовижних скульптур будинок Голованя, відвідати величезний арт-простір сучасного музею Корсаків та познайомитися з етнічними й гастрономічними традиціями волинського регіону.
