Волинь багата пам’ятками історичного та релігійного значення, що мають багатовікову історію і є витворами зодчества епохи пізнього середньовіччя. Одна з них – Успенський чоловічий монастир (Низкиничі). Знаходиться ця українська православна святиня в Іваничівському районі.
Пропонована стаття розповідає про далеке історичне минуле відповідного храму, його життя упродовж останніх двох сторіч та особливості архітектури.
Успенський монастир: Давні часи
Датою заснування обителі вважається вересень 1643 року. Ініціатива її спорудження та фінансування цих робіт належить Адаму Киселю – відомому українському магнату. На той час він обіймав посаду генерального каштеляна Чернігівського староства.
Коли відповідний фундатор помер, його поховали в цьому храмі. Пізніше у монастирі була похована і дружина Киселя, Анастасія.
Перед смертю засновник святині склав заповіт, згідно якого в храмі мали жити 12 монахів, а обслугувати цю обитель повинні були три селянські родини.
Цікаво, що спершу монастир носив назву Покровського, бо його головний храм освятили на честь Покрови Богородиці.
У ХVII столітті монастир у Низкиничах, зведений на околиці відповідного населеного пункту на пагорбі, виконував роль оборонного укріплення. Подвір’я цього об’єкту відрізнялося квадратною формою. Будівля включала чотири бастіони, орієнтовані на різні сторони світу. Висота цих веж для спостереження за наближенням потенційного ворога становила 60 м.
Від моменту завершення будівництва монастиря до смерті його засновника пройшло 10 років. Упродовж усього цього часу Адамом Киселем вносилися щедрі пожертви для храму. Про це свідчать записи, внесені у Володимирські Гродські книги. Ченцям можновладець передавав не лише тисячі злотих, але й земельні угіддя, загальна площа яких склала більш ніж 100 десятин.
Крім того, Кисіль віддавав храму десяту частину свого щорічного врожаю та заповідав продовжити цю традицію всім своїм наступникам.
Коли фундатор пішов із життя, деякий час монастирем опікувалися члени його родини – дружина, потім племінниця.
З 1662 року Низкиницький (Успенський) монастир передавався в оренду різним багатим родинам. Спершу це були Кадебичі-Кончинські, потім Довгяли-Циринів. Після того, як його останні орендатори прийняли католицизм, храм почав зазнавати утисків, що призвели до занепаду святині й відходу її від Православ’я.
ХХ-ХІ століття: нова історія монастиря
Після входу Західної Волині до складі Російської імперії в житті монастиря відбулися радикальні зміни. Пов’язані вони були з примусовим переходом греко-католицьких парафій у лоно православної християнської релігії.
Покровський храм повернувся до неї і, як 98 років тому, знову почав відправляти православні літургії.
1909 року святиня була відвідана майбутнім новомучеником, владикою Фаддеєм Успенським – звідси її назва.
За часів першої світової війни та пізніше, коли Волинь перебувала під владою Польщі, монастир постійно розграбовували. Одного разу варвари навіть відкрили саркофаг Адама Киселя, щоб украсти з нього золотого пірнача й клейноди.
В 1930-х роках до храму наніс візит глава Польщі, що не тільки дав розпорядження залишити церкву православною, але й кілька років потому ініціював його відновлення.
А з настанням Другої світової на монастир чекали наступні випробування. Бойові дії призвели до руйнації верхівки центрального куполу та суттєвого пошкодження покрівлі.
Після війни відновленням святині зайнявся очільник парафії Мороз Трофим. Згідно складених 1946 року документів, Успенська церква в Низкиничах, надгробний пам’ятник та дзвіниця були визнані архітектурними пам’ятками регіонального значення.
Через 15 років розпочалося масове закриття храмів на Волині. Такої долі не уник і цей монастир. Цього разу над усипальницею засновника святині, а також над іконостасом, вівтарем та богослужбовими книгами поглумилися радянські атеїсти. Вандалами все цінне багатовікове монастирське майно було сплюндроване й понівечене.
Врятувати від неминучої храм парафіянам, священикам та прихожанам удалося дивом. Вони змогли відшукати представницю роду Киселів, яка ініціювала відродження церкви. 1969 року в храмі богослужіння відновилися.
Пізніше, з 1987 по 1994 рік, парафію очолював намісник Києво-Печерської Лаври митрополит Павло, що ставився до святині вкрай упереджено. У цей період церква втратила свій древній іконостас у стилі бароко – він, як і інші цінні храмові атрибути, був просто викинутий через невідповідність канонам російської православної церкви.
Відроджуватися обитель почала з 1997 року, після того як Синод Української православної церкви прийняв рішення відновити на ній чернече життя.
У 2019 році Свято-Успенський Низкиницький монастир перейшов до Православної церкви України.
Архітектура
Даний храмовий комплекс є яскравим твором волинського зодчества та видатним взірцем сакрального будівництва регіону середини XVII століття.
Він започаткував традицію будування церков із п’ятьма верхівками та п’ятьма камерами. Святиня являє собою зведену з цегли будівлю з оштукатуреним фасадом. Її бокові приділи перекривають напівсферичні куполи.
Купол, розташований по центру, відрізняє вищий барабан. Його опорою є широкі арки, що поєднують бокові інтер’єри з центральними.
Первісна покрівля храму була гонтовою, а згодом її замінили на бляшану, залишивши ту саму форму. Зараз Успенська церква в Низкиничах має дах синьо-жовтого забарвлення.
Монастирська дзвіниця, що слугує головним входом до церкви, є дерев’яною, прямокутною та двоярусною. Нижній її ярус більш об’ємний та рублений, а верхівка чотиригранна, форми намету.
Зсередини монастир демонструє вишукане дизайнерське оформлення, відповідне архітектурному стилю ренесанс. Елементами її декору є оригінально оздоблені карнизи та тонкі візерунчасті ребра.
Частині зразків старовинних скульптур та взірців прикладного мистецтва храму вдалося зберегтись дотепер. Серед них барельєфне зображення фундатора святині, Адама Киселя. Історики відзначають його величезну цінність.
Також у церкві збереглося кілька фресок, що є її ровесницями, та ліпні герби династії Киселів у витонченому рослинному обрамленні.
На початку нинішнього століття храм отримав взамін втраченого новий іконостас, що став його окрасою.
Огорожа святині також збереглася з часів її забудови. Двадцять років тому на північній часині території монастиря був збудований Братський корпус.
Туристам, що ставляться шанобливо до православної віри та культових пам’яток, неодмінно варто відвідати в селі Низкиничі монастир – розклад богослужінь у ньому щоденний. Уранці служба Божа розпочинається о 5.30, а вечірня о 17.00. У свята та щонеділі в храмі відбувається вранці дві літургії: о 6 та о 9 годині.
Більше цікавих місць, які варто відвідати на нашому сайті.
