жаль, довгий час воно було відоме тим, що тут знаходилося одне з найбільших відділень обласного психіатричного диспансеру у напіврозваленому палаці. Уся краса та самобутність старовинного містечка затерлася, а радянська система перетворила його на неприглядне селище з сірістю і безперспективністю. Проте тепер містечко потрохи починає відроджуватися, відновлюється палац, про селище знімають невеликі фільми, з’являються туристи. Що ж такого особливого має Олика?
Селище Олика – історія та місцезнаходження
Де знаходиться селище Олика знають не всі. Воно розташоване у Луцькому районі в південно-східній частині Волині. Тут перетинаються дороги до найбільших міст цього регіону: Луцька, Дубна та Рівного. Саме через селище проходить умовна межа поділу Поліської низовини та Волинської височини.
Вперше про Олику було згадано у Іпатіївському літописі у 1149 році.
У період розквіту Галицько-Волинського князівства недалеко від сучасної Олики існувало містечко Чемерин. Зараз це крихітне село, розташоване поряд. Пізніше активне життя перемістилося до поселення, яке розташовувалось на річці Олича. Першим власником Олики був Ленько Зарубич – староста і воєвода одного з князів Любартовичів.
У 1460 році маршалок Петро Монтигердович мав у власності Олику і давав гроші на побудову костелу, пізніше тут правили його нащадки. Правнучка Монтигердовича вийшла заміж за відомого військового литовського діяча Станіслава Кішку. Вже у 1512 році він отримав дозвіл від короля на проведення торгів у місті. Онука Станіслава Кішки вийшла заміж за Івана Радзивілла, тому на довгих 400 років Олика стала власністю цього знаменитого роду.
Вже у 16 столітті Оликою володів не менш відомий діяч Микола Радзивілл «Чорний». Від короля він отримав титул «Князя на Олиці та Несвіжу», який передавався у спадок.
31 травня 1564 року місто отримало Магдебурське право.
11 жовтня 1593 року було видано дозвіл на заснування костелу та парафіяльної школи в Олиці.
Після смерті Альбрехта Радзвілла, який не мав нащадків, Оликою став володіти Михайло Казимир Пац. Містечко розвивалось, тут були заклади освіти, а також все необхідне для того періоду життя.
У 1702 році в Олиці вирувала велика пожежа, адже через неї проходила лінія фронту. Місто спалили шведи.
Власником Олики на початку 19 століття був Домінік Радзвилл. Але через антиросійську кампанію Олику у нього забрали у власність держави. Містечко отримав представник династії – Антон Радзивілл.
На початку 19 століття в Олиці були великі пожежі, які спустошували місто. Олика поступово перестала бути торговим центром. Тут жили в основному бідні євреї.
Під час Першої світової війни Олика зазнала руйнувань, повз неї також пройшли і війська під час Брусиловського прориву.
Останнім ординатом міста був Януш Францішек Радзвиілл. У 1939 його заарештували і відправили в табори.
Під час Другої світової війни на території містечка існувало Олицьке гето.
Після закінчення війни Олика була просто великим селом: дещо занедбаним і забутим.
Цікаві місця в с.Олика
Олика: що ж подивитись? Насправді, тут можна побачити багато цікавого. Наприклад, Олицький замок, Колегіальний костел святої Трійці, Луцька брама, Костел святих Петра і Павла, Стрітенська церква, Троїцька церква.
Олицький замок
Мабуть, найвідомішою пам’яткою є замок Радзивіллів. Його заснував Микола Радзивілл «Чорний». Розпочали будувати палац ще у 1564 році. Засновник не побачив свого творіння, адже помер ще до його повного зведення. Замок був дуже обороноздатним, але його постійно розбудовували і удосконалювали.
У 1640 році Альбрехт Станіслав Радзвілл закінчив реконструкцію палацу. Маєток був досить великий: 100 на 120 метрів. Це був еталонний замок. В цей же період замок витримував облоги та інші неприємності з боку ворогів.
Вперше замок описали у 1686 році, вдруге у 1737 році. Крім цього, був і детальний план замку. Подвір’я замку забудували по периметру. Південно-східний корпус був палацовим. Протилежний корпус був прикрашений двоярусною вежею. За нею були в’їзні ворота.
У 1702 році Олика потерпіла пожежу, але замок зумів встояти. Пізніше палац перебудовувався і втрачав своє оборонне значення, його використовували для проживання. У 18 столітті будівля вже мала 2 поверхи, 2 портали. На другому поверсі був балкон.
До 1760 року тривала реконструкція, якою керував Михайло Казимир Радзивілл. Тоді був добудований третій поверх і закладена відкрита галерея.
Під час війни 1812 році цей замок використовувався солдатами Російської армії як шпиталь. Так тривало аж до 1837 року. У 1840 році палац просто покинули і до 1882 року його взагалі не використовували. В цей час зруйнувалися інтер’єри.
Януш Фрідріх Радзивілл з 1883 року відновлював замок. Реконструкція тривала 30 років. Керував реконструкцією Зигмунд Горголевський. Під час Першої світової війни замок Радзивіллів отримав значні пошкодження. Відновлював його останній власник палацу Януш Радзвивілл.
Під час війни і після неї палац перебував у жалюгідному стані, тут відбулися пожежі і руйнування. З 1945 року тут був кінний замок, а з 1950 по 2021 рік – Волинська обласна психіатрична лікарня.
З 2021 року триває відновлення палацу, тут розчистили частину підвалів, зробили невелику експозицію. Життя дуже повільно повертається у палац.
Колегіальний костел Святої Трійці
Це найгарніший римо-католицький храм на Волині. Ще у 1588 році на цьому місці був збудований храм. Це була дерев’яна церква. Костел був збудований у 1635-40 роках. Кошти жертвував Альбрехт Станіслав Радзивілл. Проєкт розроблювали Бенедетто Моллі та Джованні Маліверна.
У 1640 році костел був освячений Луцьким єпископом Анджеєм Гембицьким.
У 1638 році біля костелу була заснована колегія та духовна академія. Вона проіснувала до 1945 року.
У 2013 році були розпочаті відновлювальні роботи костелу за польські кошти. У великі свята у костелі можна почути меси.
Храм мав чудові прикраси та скульптури. Більшість з них не збереглися. У костелі також були полотна на релігійну тематику.
Позаду костелу знаходиться дзвіниця, яка має висоту 15,8 метра.
У храмі були поховані Ольбрахт Станіслав Радзивілл, його мати Марія, старший брат Микола Христосфор, дружини братів – Реґіна Айзенрайх та Христина Анна Любомирська.
Костел святих Петра і Павла
Це постійнодіючий храм у селищі Олика. До його католицької громади входить приблизно 200 людей. Це найдавніша пам’ятка Олики, яка була збудована на місці давнього кладовища і церкви.
Костел збудували у 1450 році за сприянням Петра Монтиградовича. Деякі джерела вказують інші роки забудови. Вважається, що нинішній храм збудували у 1550 році, а той, що був заведений у 1450 році був дерев’яним.
У 1612 році храм був перебудований і використовувався як каплиця.
Це кам’яний костел, який має арочні вікна. Стиль – раннє бароко. Всередині храм досить скромний.
У храмі була похована дружина Станіслава Радзивілла Марина.
Свято-Стрітенська церква
Розміщена біля Олики у селі Залісочному. Церква збудована у 1784 році на кошти парафіян. Стиль – бароко волинської школи. Церкву збудували на вапняному розчині, товщина стін приблизно 4 метри. Церква виконувала оборонні функції. Це найдавніша православна пам’ятка в Олиці.
Церква була кам’яною з дерев’яним восьмигранним склепінням. Храм був зеленим та покритим жерстю. При церкві була богодільня та церковно-приходська школа.
Кажуть, що при спорудженні церкви впав купол, але за 1, 5 один місцевий тесля зробив новий.
Біля церкви знаходиться дерев’яна дзвіниця з куполом, яку збудували у 1806 році.
Інтер’єр храму у стилі бароко. У церкві зберігається 21 пам’ятка сакрального мистецтва.
Луцька брама
Це пам’ятка оборонної архітектури, яка знаходиться у селі Залісочному біля Олики. Збудована у 1630-х роках. Це цегляна двоярусна споруда. Має арочний проїзд.
Споруда мала оборонне значення. До початку 19 століття споруда була у задовільному стані. Через дефортифікацію міста значення брами було мізерним.
Знаходиться на в’їзді в Олику зі сторони Цумані. Колись біля вежі були вали і бастіони. Зараз лишилися лише їхні залишки.
Де зупинитись в Олиці
Олика екскурсія або цікава подорож – це цілком реальні словосполучення. Адже тут справді можна провести цілий день, насолоджуючись стародавніми пам’ятками. Тут все дихає історією.
Куди піти в Олиці, звісно, є. Але варто також десь зупинитися і поїсти, відпочити. Наприклад, можна випити кави у кав’ярні «Family coffee», яка розташована у центрі селища. Також можна поїсти у кафе «Турчино», яке працює з 10.00 до 23.00. Розташоване на вулиці Пилипа Орлика.
Олика не має якоїсь серйозної інфраструктури. Зупинитися для ночівлі можна у мотелі «Скольмо», який розташований у селищі Клевань, яке розташоване за 20 кілометрів від Олики. Тут можна відпочити і оздоровитись, смачно поїсти. Також є чудовий готельно-ресторанний комплекс «Джерела», який розташований у селі Ромашківка за 12 кілометрів від Олики. Тут можна оздоровитися, смачно поїсти, відпочити.
А, якщо хочеться відчути не лише дух Олики, але й отримати трохи романтики та насолоди, можна поселитися у готелі «Тунель кохання», який розташований у Клевані.
Отже, Олика – це давнє історичне селище, яке втратило своє стратегічне значення, але незважаючи на це, манить давньою історією і красою.
Більше цікавих місць, які варто відвідати на нашому сайті.
