Луцьк – дуже красиве місто, яке точно може подарувати багато приємних емоцій туристу. Більшість людей знає про те, куди піти у місті: замок Любарта, лютеранська кірха, будинок Косачів та дім архітектора Голованя. Але є місцини, які є незвичайно гарними, цікавими та не дуже відомими у Луцьку. Куди ж податися у місті, щоб відчути справжній дух Волині?
Маловідомі локації Луцька
Велика синагога
На вулиці Данила Галицького, 33 у місті Луцьку розташована Велика синагога. Це красиве, велике приміщення, яке відразу привертає увагу. Збудували її у 1628 році. Стиль побудови – ренесансний. Під синагогою є чимало цікавого, наприклад, заплутані ходи, але ці підземелля ще недостатньо досліджені. Біля синагоги є оборонна башта, яка певний час виконувала захисні функції.
Свого часу у приміщенні синагоги були окремі місця для чоловіків і жінок, місце для зібрань, навіть діяв вищий єврейський учбовий заклад. Навколо синагоги був цілий єврейський квартал та інші менші синагоги.
У 1942 році у синагозі було покладено вибухівку. Так вирішило німецьке командування окупованого Луцька. Тоді вціліли лише стіни. У 70-х роках приміщення було частково відновлене. Тут розміщувався спортивний клуб «Динамо». З 2021 року синагогою безоплатно користується юдейська релігійна громада.
Велика синагога входить до складу історико-культурного комплексу «Старий Луцьк».
Домініканський монастир
На вулиці Драгоманова, 26 у Луцьку розміщений монастир Внебовзяття Богородиці. Більш відомий як Домініканський монастир. Заснований у 14-му столітті. Дуже довгий час це був єдиний монастир у місті Луцьк. Пізніше монастир стає центром духовного і світського життя, тут починає діяти школа, бібліотека. У 18-му столітті тут проживало 50 монахів.
Ченці монастиря намагалися утримувати хлопчиків із бідних родин. Це був досить багатий заклад. У 1787 році тут було відкрито друкарню. У 1793 році у монастирі спалахнула велика пожежа. Найбільше постраждав костел. Відбудували монастир аж у 1812 році.
У 1845 році сталася наступна велика пожежа. Вона пошкодила монастирський комплекс і завдала великих збитків. Монастир було закрито, а пізніше у його приміщенні були створені шпиталь та військовий склад. Далі костел і частину монастиря просто розібрали і матеріали використали для того, щоб збудувати інші об’єкти.
З 1893 по 1914 рік тут була контора військового керівництва. А після 1921 року монастир був відновлений і тут з’явилася резиденція католицького біскупа.
Після Другої світової війни у монастирі розміщувалась поліклініка, ПТУ, будинок творчості. Зараз тут створено православну духовну семінарію.
На даний момент монастир входить до складу історико-культурного заповідника «Старий Луцьк».
Монастир бригідок
На вулиці Кафедральній, 16 у Луцьку розміщений монастир бригідок.
У 1624 році князь Радзівіл передав для луцьких бригідок свій палац. Він пояснив це бажанням поширювати славу Божу і створити жіночий монастир у Луцьку. Орден бригідок був досить багатий, палац було переобладнано під монастир, а також збудовано костел. У 1642 році було завершено будівництво монастирського комплексу.
При монастирі діяла школа, де вчилися діти багатих міщан. Монастир мав велику підтримку від багатіїв і знаті Луцька і Волині зокрема. Наприклад, безпосереднє відношення до ордену бригідок мали Анна та Маріанна Гулевичівни. А у 1673 році монастир навіть звільнили від податків.
У 1845 році у монастирі сталася пожежа. Вона була невеликою і міщани збіглися, щоб її погасити. Але монахині не дозволили людям зайти до монастиря. Таким чином вогонь перекинувся на сусідні будівлі і здійснив величезну пожежу для Луцька. Збитки оцінили у 150 тисяч срібних російських рублів. За завдані збитки монастир і костел конфіскували на користь міста. На утримання кожної інокині виділили 40 рублів на рік. Пізніше бригідки перейшли до монастирів Дубно і Гродно.
У 1890 році монастир переобладнали під в’язницю. Добудували третій поверх, збили декорування. А пізніше там була відкрита окружна луцька тюрма, в костелі була тюремна каплиця.
Найбільшу трагедію монастир бригідок пережив на початку Другої світової війни. 23 червня 1941 року тут було розстріляно приблизно 2000 в’язнів. Тюрма діяла аж до 1960-го року. Пізніше тут було музичне училище, студенти якого розповідали моторошні історії про привидів і стогони вбитих.
Тепер приміщення колишнього монастиря бригідок знаходиться не в не найкращому стані. Тут є кілька приватних фірм і навіть СТО. Частину приміщення займає Замковий Свято-Архангельський чоловічий монастир. Деякі приміщення взагалі порожні. Монастир потребує капітального ремонту, але манить якоюсь абсолютно особливою атмосферою.
Від головної пам’ятки Луцька – замку Любарта до монастиря бригідок лише 4 хвилини пішої ходи. Проте небагато туристів знаходять його, адже він ніби «заховався» на затишній старовинній Кафедральній вулиці.
Свято-Троїцький собор
Комплекс із собору, монастиря і костелу бернардинів розташований у самісінькому центрі Луцька, на Театральному майдані. Відомий із 17 століття. Костел був збудований у 1789 році, а монастир при ньому раніше – у 1721 році. Архітектор – Павло Гіжицький.
У середині 19 століття весь комплекс передали православній церкві. У 1870-х роках храм перебудували, а з 1880-х років – це православний собор.
У позаминулому столітті комплекс мав не дуже хороший стан. Тут були різні заклади: арсенал, тюрма, міська управа, конюшні. Стан наближався до критичного. Пізніше тут відкрили школу і почали робити реконструкцію.
У 1904 році навколо собору була споруджена брама з воротами. Далі собор розписали відомі художники. Навіть під час Другої Речі Посполитої собор лишався православним.
А в самому монастирі відкрили бібліотеку у 1922 році. Тут було понад 30 тисяч примірників. Частину монастиря займала адміністрація Волинського воєводства. До речі, і зараз частину комплексу бернардинів має юнацька бібліотека, а також тут діють кафе, фотостудія, працюють магазини.
Після Другої світової війни у комплексі були відділ поліції і слідчі органи НКВС, а пізніше навіть історичний факультет інституту. Тут проводилися пари у студентів. Собор лишався діючим протягом всього періоду радянської окупації. У 1961 році саме сюди передали ікони з Іверської каплиці Луцька, яка згоріла. Зараз у соборі знаходиться Іверська ікона Божої Матері, яка написана у кінці минулого століття і вважається Чудотворною.
У 2004 році була спорудження каплиця, де освячують воду. У 2005 році у духовній семінарії, яка знаходилася на території комплексу, трапилася велика пожежа. Тому розпочалося зведення нового приміщення богословської академії, яке органічно вписалося у архітектурний ансамбль.
У Соборі є 9 дзвонів. Найстарший з 1820 року, а найважчий з 1890 року. Навколо собору розташований цвинтар початку позаминулого століття. Тут поховані визначні особистості: зокрема батько принцеси Сіаму Катерини Десницької та Митрополит Луцький і Волинський Яків. На території комплексу розбитий чудовий сад, де головну скрипку грають троянди та лаванда. Квіти цвітуть до пізньої осені, а традиційно посеред літа сюди приходять містяни аби зробити чудові фото та надихатись ароматами кількох видів троянд та лаванди.
З ім’ям Свято-Троїцького собору пов’язано чимало скандалів та навіть кримінальних справ. Але він вже багато років поспіль являється головним православним храмом Луцька і Волині, бере активну участь у соціальному житті міста, проводить відкриті концерти, ярмарки та благодійні акції.
Вулиця Вальдемара Пясецького
Одна з найбільш затишних вулиць Луцька, яка «біжить» від Лесі Українки до вулиці Богдана Хмельницького. Заклали цей, за своєю суттю, провулок у 1930-х роках минулого століття. Тут будувалася місцева еліта. У 1928 році ця мила вулиця мала назву Стефана Жеромського (на честь письменника-реаліста). З 1939–го – вулиця Ворошилова, з 1941 по 1944-й – вулиця Костянтина Острозького, з 1944-го – Ворошилова, з 1957-го – Миколи Крилова, з 2023 р – вулиця Пясецького.
Тут розташовані невеликі будиночки, які є досить симпатичними та затишними. Саме тут є цікавий будинок, оповитий плющем, хоча на першому поверсі вже сучасне кафе. А ще тут є місцева пам’ятка – реставрована машина «волинянка», у якій висаджують траву чи квіти влітку, і яка цілий рік стоїть на цій вулиці. Тут розташовані аптека, тату-салон, кафе, офіси компаній, а також кав’ярня «Золотий дукат», яка є нащадком відомої міжвоєнної кондитерської «Розаліні».
Особливу увагу привертає «жовтий будинок з левом». Його побудував Францішек Кокеш, найвідоміший луцький архітектор міжвоєнного періоду. Будинок належав Олександру Дуді.
Гуляйте Луцьком і заходьте не лише у найвідоміші туристичні місця, а й у просто красиві історичні локації, які надихнуть вас на нові звершення та подарують приємні емоції.
Більше про Туризм в Луцьку та Волинській області читайте в розділі “Туризм Луцьк“.