Її знають як матір легендарної Лесі України та одну з найяскравіших постатей України, що була видатною письменницею, перекладачкою, публіцисткою, етнографкою та збирачкою національного фольклору.
Ця особистість, яка займалася й активною громадською діяльністю, – Олена Пчілка. Дехто з сучасних науковців небезпідставно називає її матір’ю українського націоналізму. Адже життєвим кредо відповідної жінки, не позбавленої творчого таланту, стало відстоювання рідної мови в усіх сферах життя.
Детально про таку майстриню літературного слова, що брала активну участь у русі національно–визвольному й феміністичному і в 1925 році стала членом-кореспондентом Всеукраїнської академії наук, розповідає подальший текст.
Походження й дитячі роки
Справжнє ім’я відповідної літераторки – Ольга Петрівна Косач, а її дівоче прізвище – Драгоманова.
Викладена в джерелах біографія Оленки Пчілки засвідчує, що вона народилася у 1849 році 29 червня. Аналогічна дата зазначена на місці поховання цієї відомої жінки, викарбувана на її могильній плиті.
Але дослідникам творчості й життєпису даної особистості стало відомо, що насправді Оля народилася на місяць раніше. Офіційне число є не днем її народження, а датою метричного запису, що засвідчив цей факт.
Спростувати такі дані допомогли документи сім’ї Драгоманових та спогади однієї з доньок Ольги Петрівни.
Місцем народження письменниці стало містечко Гадяч, що на Полтавщині. Батьки її, попри належність до шляхетного дворянського роду, заможними не були.
Як згадувала авторка, садиба, в якій вона зростала, знаходилася на пагорбі, що височів на узбережжі річки Псел там, де в неї впадає притока Грунь. Невеличкий маєток її родини знаходився в мальовничій місцевості.
Краса природи, що оточувала цей будинок, змалку запала в душу літературної діячки. Краєвиди з вербами, стрімким плесом рік та пишною зеленню вічнозеленого соснового бору, який милував погляд на обрії, письменниця згадувала з сердечною теплотою протягом всього життя.
Ймовірно, що свої ліричні найвідоміші твори Олена Пчілка написала,натхненна власними дитячими спогадами.
Коріння династії Драгоманових, до якого належала літераторка, сягало епохи Гетьманщини. Відомо, що її пращури були представниками дипломатичної служби Богдана Хмельницького.
Небайдуже, зацікавлене ставлення до українського фольклору та літературного поетичного слова дівчинці прищепив батько, Петро Якимович Драгоманов. Хоча він за фахом був юристом, проте мав зовсім інші хобі – зокрема, займався написанням оповідань та віршів і збиранням народної словесної творчості.
У родині майбутньої письменниці панувала злагода й спокій – її батьки не проявляли деспотизму до підвладних, натомість, ставилися до них із добротою й повагою.
А мама Олі, Єлизавета Драгоманова, яка любила співати й мала чудовий голос, виховала у доньки щиру любов до українських пісень.
До 12 років дівчинка здобувала освіту вдома, а пізніше вона продовжила навчання у Зразковому пансіоні міста Києва для ошатних дівчат. Цей заклад того часу мав статус, практично прирівняний до вузу.
Його учениці вивчали кілька іноземних мов, різні технічні та природничі дисципліни, а також освоювали мистецтво хореографії, музики, рукоділля та світські манери.
Особисте життя та творчість Олени Пчілки
У 19-річному віці Ольга Петрівна вийшла заміж за Петра Косача. Вінчання молодят відбулося в храмі села Пирогово.
Це подружжя виховало шестеро дітей – двох хлопчиків та чотирьох дівчаток. Синів Косачів звали Михайлом та Миколою. Лариса, відома під псевдонімом Лесі Українки, була найстаршою донькою в родині. Її сестер звали Ольга, Оксана та Ізидора.
Після одруження Ольга з чоловіком виїхали до міста Звягеля. У цьому містечку жінка почала займатися етнографією, записом народних пісень та українських обрядів, а також колекціонуванням вишиваних виробів.
Початок літературної творчості Ольги Косач датується 1876 роком. Розпочинався він з перекладів поезій Пушкіна та Лермонтова. Також цього року дана жінка заявляє про тебе як знавчиня національного українського орнаменту. У Києві виходить її книга, присвячена цій темі. Видана вона була під псевдонімом Олена Пчілка – письменниця обрала таке вигадане ім’я для публікації всіх своїх подальших творів.
Надалі літераторка займалася перекладами творів тих самих російських поетів та Миколи Гоголя. Прозові й віршовані твори цієї майстрині літературного слова публікує періодичне видання міста Львів «Зоря».
У 1886 році світ побачив її першу збірку поезій «Думки-мережанки». Наступного року за участі Наталі Кобринської Ольга Косач займається виданням альманаху «Перший вінок».
З весни 1879 року письменниця разом із дітьми переїжджає до міста Луцьк. Сюди був переведений по службі її чоловік. Його призначили головою Луцько-Дубенського з’їзду, понизивши по службі. Причиною відповідного рішення провладних структур було так зване українофільство Петра Косача.
Під час мешкання в Луцьку, Ольга Петрівна вступає до місцевого драматичного товариства. Кошти, зібрані від вистав, з ініціативи цієї діячки застосовуються для купівлі книг, виданих українською мовою, та для організації клубного бібліотечного закладу.
У період 1906 по 1914 рік письменниця стає видавницею періодичного видання «Рідний край», а пізніше, в період 1917–1918 років вона ініціює випуск «Газети Гадяцького земства».
Одним із визначних напрямків роботи та творчих надбань видатної літераторки стала дитяча українська література – Олена Пчілка видавала журнал «Молода Україна», в якому друкувалися публікації для дітей рідною мовою.
Етнографічні дослідження й боротьба за українську мову та культуру
Ця видатна жінка займалася глибокими науковими дослідженнями національного орнаменту. Нею було зібрано понад три сотні взірців візерунків луцької, волинської вишиванки.
Результати цієї копіткої праці Косач висвітлила у своїй книзі «Український народний орнамент». Це видання за деякий час після публікації використовував один із найпрестижніших закладів столиці Франції – Паризька академія мистецтв.
Дослідниці вдалося віднайти переконливі аргументи для спростування поширюваної провладними структурами думки про те, що українська вишиванка є ознакою винятково селянського вбрання. Насправді прикрашений вишиваним декором одяг носили і представники заможних та шляхетних родин.
Таким чином, Олену Пчілку можна вважати однією із законодавиць моди на вишиванку, як і на українське літературне слово.
Рідну мову літераторка відстоювала у всіх сферах життя. Нею вона спілкувалася з високопоставленими особами. Не зраджувала своїм принципам ця громадська діячка навіть тоді, коли її співрозмовником був сам генерал-губернатор.
А 1905 року Ольга Косач вирушила в складі делегації української інтелігенції до міста Санкт-Петербург. Метою цієї поїздки було добитися права на освіту та книговидавництво українською мовою.
Феміністичні погляди й опір комуністичній владі
Ольгу Петрівну Косач можна вважати фундаторкою і українського руху феміністок. Вона чимало докладала зусиль для просування ідеї жіночої освіти та відстоювала необхідність професійного розвитку представниць прекрасної статі.
Жіночі громадські організації отримували її підтримку. Авторками альманаху Олени Пчілки «Перший вінок» були винятково жінки.
Свій феміністичний світогляд письменниця демонструвала і тематикою та сюжетами власних літературних творів. Яскравим прикладом такої її думки є оповідання «Товаришки» – у ньому авторка зображує жінок, що прагнуть реалізувати себе на професійному поприщі й бажають здобувати вищу освіту.
Протистояння більшовицькій владі видатна літераторка не боялася демонструвати. За вірність національним ідеям та свободу поглядів представники комуністичного режиму Олену Пчілку неодноразово арештовували.
Уперше письменниця потрапила за ґрати після того як вона огорнула монументальне погруддя Тараса Шевченка стягом синьо-жовтого кольору. Місцем відповідної події, що відбулася в 1920 році від час відзначення річниці від дня народження Кобзаря, стала гімназія міста Гадяч. Жінку не зупинила від такого відважного вчинку навіть присутність радянського комісара Крамаренка. У результаті її звинуватили в «антибільшовицькому виступі» та ув’язнили.
Вдруге Ольга Косач заарештована вже у досить похилому віці, коли їй було понад 80 років. Публікації письменниці за часів «радянщини» заборонялися, а її родина ставала об’єктом репресій.
Після звільнення письменниця на кілька років переїздить на Вінниччину, до міста Могилів–Подільський. У 1924 році вона повертається в Київ. Олені Пчілці в столиці дозволяють працювати в комісіях Української академії наук.
Цікаві факти
Відомо, що в юні роки Оля Драгоманова любила ошатно та модно вдягатися в етнічному стилі. Її захопленням було читання українських книг та танці.
Добрими знайомими літераторки були драматург Михайло Старицький, письменник Іван Нечуй-Левицький та композитор Лисенко. Особисто знали її також Іван Франко, Олександр Олесь та Михайло Коцюбинський.
Після перших пологів Ольга Косач дуже погано почувалася. Щоб відновитися, вона вирушала на лікування до курорту. За немовлям у цей час доглядав чоловік письменниці. Для цього він оформив на службі відпустку.
Жодна дитина з родини Косачів офіційної для того часу русифікованої школи не відвідувала – їх доньок та синів навчали приватні викладачі.
Олена Пчілка стала реформаторкою української літературної мови та першим критиком та популяризатором творів своєї дочки Лариси (Лесі Українки).
Ольга Косач-Драгоманова досконало володіла п’ятьма іноземними мовами – вона перекладала твори і таких відомих літераторів Західної Європи як Г.К. Андерсен, А. Міцкевич, В.Гюго та Й.В. Гете.
Вшанування пам’яті
Найбільше локацій, що вшановують пам’ять цієї письменниці й громадської діячки, знаходиться в місті Луцьк.
Її ім’я присвоєне Волинській обласній науковій бібліотеці. Біля цієї інституції в 2011 році відбулося відкриття першого в нашій державі пам’ятника-погруддя цій літераторці. Проект цієї монументальної скульптури, що була створена на кошти мешканців Волинської області, розробив Микола Обезюк.
Минулого року 6 жовтня відбулася прем’єра Луцького незалежного театру «Гармидер» – його митці підготували моно-виставу «Пчілка», що стала результатом досліджень життя і творчості видатної особистості. Роль письменниці в ній заграла акторка Наталія Шепель, а режисером цієї роботи була Руслана Порицька, що є очільницею театру.
У 2024 році науковцями Волинського національного університету ім. Лесі Українки було підготовлене та впорядковане видання праць та творів цієї письменниці у 12-и томах.
Ще один бібліотечний заклад імені Олени Пчілки (дитячий) є в столиці.
Вулиці, що носять її ім’я, знаходяться і містах Київ та Дніпро.
А в містечку Гадяч на Полтавщині у місці, де колись мешкала родина Олі Драгоманової, встановили меморіальну дошку.
Була випущена пам’ятна, ювілейна монета на честь матері Лесі Українки. На ній можна побавити символічний напис «Королева-мати».
Наразі очевидним є не лише безцінний внесок Олени Пчілки в українську літературу різних жанрів, від поезії до публіцистики. Ця діячка стала однією з найпотужніших ініціаторок просування національної ідеї та проблеми прав жінок.
