Луцьк завжди був досить милим містечком, в якому можна було смачно поїсти. Дотепер у місті є чимало кав’ярень та цукерень, які пропонують вишукані десерти та різноманітні смаколики. Проте у першій половині минулого століття у місті неперевершено пахло кавою, свіжою випічкою, тістечками, шоколадом. Адже тут творив майстер Цезаре Розаліні, який вважався справжнім кондитерським чарівником довоєнного Луцька.
Історія луцької цукерні Розалін
Згадки про цукерню Розаліні у місцевих жителів є й досі. Проте, хто ж насправді був за походженням Цезаре Розаліні невідомо. Можливо, він має італійське походження, адже його прізвище дійсно асоціюється з Італією, та й сам він на фото дуже стильний і акуратний. Як саме потрапив Розаліні у Луцьк теж загадка, можливо, його як і багато інших родин занесло сюди вітром історії. Проте, хто б не був цей знаний кондитер, випічка Розаліні й досі дурманить любителів солоденького.
У 1912 році на вулиці Шосейній з’явилася цукерня Розаліні. Вона розташовувалася біля готелю «Європейський» та аптек, у досить вигідному та жвавому місці. З 1912 року вулиця Шосейна стала називатися вулицею Миколи Другого.
Цукерня Розаліні в Луцьку розміщувалася в кількох кімнатах, де творилися справжні кондитерські дива. Практично все, що продавали у кондитерській, там і робили. Хоча тут були й кондитерські вироби відомих торгових марок, які спеціально замовляли. Перед святами Розаліні виготовляв продукцію «під замовлення». Він давав оголошення в газетах про те, що замовлення потрібно робити завчасно.
Про діяльність цукерні під час Першої світової війни інформації немає.
Цікаві факти цукерні Розалін
Після закінчення Першої світової війни та входження Луцька до Другої Речі Посполитої цукерня стала місцем, де збиралися інтелігенти, письменники, бомонд. Їх приваблювали не лише бісквітні торти Розаліні, а й можливість поговорити, поспілкуватися з людьми, які мають свою думку на все, дізнатися останні світські новини. Тут також влаштовувалися дансинги, а у суботу грав військовий оркестр. Культурний центр Розаліні Луцьк мав аж 1939 року, адже в цукерні збиралися театрали, письменники, журналісти, політики, актори. Кажуть, що кожен лучанин того часу хоч раз бував у кондитерській.
У газетах навіть була рубрика «У Розаліні», яка розповідала у сатиричній формі про гострі тогочасні події у Луцьку. Але автори дописів ніколи не підписувались.
А ще ходить легенда про те, що у жовтні 1922 року у домі Розаліні зупинявся сам Пілсудський, адже саме у будинку кондитера було все необхідне для того, щоб керівник держави міг почувати себе комфортно. Хоча кажуть, що Розаліні недолюблював Пілсудського.
Луцька цукерня часто пропонувала і концерти відомих музикантів. На стінах кондитерської висіли фотографії з видами міста, гості могли сидіти за столиками Tonnet на зручних диванах. Тут було дуже смачно та затишно. Інколи в кондитерці продавали квитки на театральні вистави.
Біля цукерні розміщувалося найбільше фотоательє довоєнного Луцька та кінотеатр, що показував звукові фільми. На той момент кондитерська розташовувалася на вулиці, яка називалася Ягеллонською.
З лютого 1931 року у цукерні відбувалися радіоконцерти, адже радіо було дуже популярним. Тому власником кондитерки була придбана колонка Phillips, яка мала потужний динамік. І всі охочі могли слухати радіоконцерти щодня з 20 до 23 години.
Смаколики Розаліні
Кажуть, що за спеціального замовлення у кондитерській можна було отримати й повноцінну вечерю. Але все ж, це була цукерня, де можна було придбати саме солодощі. Що продається в цукерні Розаліні зразка 30-х років минулого століття? Тут можна було купити чимало неймовірних смаколиків:
- Різноманітне печиво (інжирне, ромове, чайне, медове, горіхове, апельсинове та ін.)
- Штрудлі з маком, ромом, фісташками, горіхами
- Неймовірні торти, наприклад, горіхові чи дюшесові
- Пончики та кекси
- Бабки та бісквіти
- Фаворки
- Марципани
- Світлий та темний шоколад
- Шоколадні цукерки
- Льодяники та горішки в оболонці
- Мармелад
- Віденські сирники
Звісно ж, тут була ароматна кава, гарячий шоколад, молоко, лимонад, мазагран, прохолодні напої. На релігійні свята готували мазурки й шакотіси, бублики і шоколадні яйця, пасхальні зайчики.
Деякі страви виглядають дуже екзотично для нас. Наприклад, шакотіс – це литовський торт, який запікали на вогні. Фаворки смажили у фритюрі. Це було смачне крихке тісто, посипане пудрою. Мазагран – це прохолодний напій із кави та води з льодом з додаванням алкоголю. А мазурки – це тістечко з тонкими коржами та фруктовим наповнювачем.
Крім того, у цукерні Розаліні продавалися кондитерські вироби відомих варшавських торговельних марок Franboli та Fuchs. Люди, які проживали у 30-х у Луцьку казали, що у Розаліні було неймовірне морозиво та крем, а з собою додому брали тістечка та найсмачнішу халву у світі.
У Розаліні дуже добре йшли справи, але в житті не все було гаразд. Наприклад, його дочка Емілія страждала на цукровий діабет, який в ті часи ще практично не піддавався лікуванню. Вона навіть вийшла заміж, але у 1933 році застрелилася через страждання від хвороби.
Благодійність від Розаліні
Цезаре Розаліні був благодійником. Наприклад, у 20-х роках минулого століття він дав 500 злотих на будівництво колії у Луцьку, в той час, як інші давали всього по кілька злотих. Інколи Розаліні влаштовував акції у цукерні і 10% від одноденного виторгу віддавав у певні організації. Крім того, кондитер часто приносив солодощі на різноманітні заходи, які були пов’язані з луцьким шкільництвом. А ще він був головою Товариства опіки над учнями гімназії Костюшка.
До того ж Розаліні агітував робити добро і інших. Наприклад, люди могли купити щось у цукерні і лишити для благодійних цілей. У травні 1927 року було зібрано 2 кілограми тістечок, 1 кілограм цукерок, бабки, які передали дітям у сиротинець, що розташовувався на Дубнівській.
Після луцької повені 1932 року Розаліні допомагав людям відновлювати їхні садиби.
Що сталось з цукернею Розалін?
Цукерня в Луцьку, адреса якої була на Ягеллонській, після приєднання Волині до СРСР у 1939 році значилася як «хлебная». А вже на 1 січня 1941 року про кондитерську взагалі немає згадок. Скоріше всього, її там вже не було, а родина Розаліні покинула Луцьк. Будинок, де розташовувалася цукерня на Ягеллонській не зберігся. Скоріше всього, він був знищений під час бомбардувань Луцька у 1941 році. На фотографіях 1944 року цукерня вже відсутня.
Проте збереглася вілла Розаліні. Старожили кажуть, що у 1939 році кондитер з дочками виїхав до Польщі і покинув будинок. Дім розташовувався на вулиці Петра Скарги, 1. Зараз не існує такої вулиці. За останніми даними симпатичний будинок з колонами розміщується на вулиці Заповітній, 1.
Кажуть, що зараз там навіть збереглися меблі родини Розаліні. Сам будинок має два поверхи, підвал, ошатні грубки, які і досі справні. Веранда з колонами, сад, клумби – усе видавало смак та достаток Розаліні. Проте зараз, віллу перебудували і впізнати у ній сучасний будинок 20-х років минулого століття складно.
Луцька цукерня Розалін історія сьогодення
Попри те, що кондитерія Розаліні не існує в Луцьку з 1939 року, пам’ять про неї зберігають і досі. Наприклад, у кав’ярні «Золотий дукат» подають десерти, створені за старовинними рецептами Розаліні. Особливо популярними є «розалінки» – невеликі тістечка, створені за оригінальними рецептами майстра. Дехто навіть каже, що саме у цій кав’ярні була цукерня Розаліні, але все ж, на жаль, автентичний будинок не зберігся.
Крім того, більшість ласунів знають і торти під назвою Rozalini (Розаліні) від ТМ «Ярич». Торт Розаліні ціна на який досить бюджетна порадує всіх любителів солодкого. Пропонують полуничний, чорничний Розаліні, п’яну вишню, «Прагу», «Жіночі хитрощі», трюфельний. Кожен може доторкнутися до смаку, який хоч на кілька хвилин поверне у минуле. Цукерня Розаліні в Луцьку – це частинка історії міста, але люди не забувають про неї і з задоволенням смакують десертами, створеними за оригінальними рецептами, поринаючи у чарівну атмосферу довоєнного Луцька.
Більше про смачні страви та місця у Луцьку читайте в рубриці Гастро на нашому порталі.
