У Луцьку завжди жило досить багато заможних людей. Їх і зараз немало, проте про котеджі і величезні будинки сучасних багатіїв варто говорити у окремій статті. Часто нинішні розкішні маєтки побудовані у стилі несмаку та помпезності, мають внутрішнє начиння із найсучасніших матеріалів, проте не мають душі. А вілли Луцька, побудовані у міжвоєнний період (бо саме їх збереглося найбільше) мали свій особливий стиль. Він був вишуканим та водночас простим. Які ж елітні маєтки Луцька до цього часу прикрашають місто?
Квартал для багатіїв
Після того як Волинь стала частиною Другої Речі Посполитої вона почала активно розбудовувати район нинішньої вулиці Богдана Хмельницького. У кінці позаминулого століття це була окраїна міста. За часів Російської імперії вулиця називалася Больничная, а в міжвоєнний період – Шпитальна. Тут було єврейське кладовище, яке на момент 20-х років минулого століття вже було закрите. Більшість дорогих і багатих вілл тут будували заможні містяни: лікарі, інженери, управлінці. Значна частина земель біля нинішньої школи №1 належала римо-католицькій капітулі, яка продавала ділянки місцевим багатіям.
Саме в середині 20-х років минулого століття вулиця Шпитальна і почала забудовуватися. Вона мала не такий вигляд як зараз, а виходила до Стиру, тому тут були красиві маєтки з садами, квітами, клумбами, з яких можна було милуватися річкою. Вже в 20-ті роки елітний квартал сформувався і тут проживали найбільш значимі люди Луцька.
Більшість вілл були збудовані за проєктами відомого тогочасного архітектора Казимира Школьницького. Він був дуже відомим архітектором зі знаним ім’ям. Точно відомо, що він запроектував як мінімум п’ять вілл на вулиці Шпитальній. Архітектор розробляв проєкти будинків, які нагадували помпезні шляхетські палаци, але пристосовані до міста.
Відомі луцькі вілли
Біля старої частини школи № 1 був розміщений будинок лікаря Рафаловського. У 1927 році його дружина Есфіра замовляла проєкт у Школьницького. Лікар Рафаловський був, скоріше всього, терапевтом. На першому поверсі він приймав пацієнтів та вів приватну практику. На другому поверсі було житло для родини. Під час Другої світової війни мініпалац був знищений і лишився лише на кресленнях.
Через дорогу від будинку Рафаловських був будинок Груні Кац. Вона мала два будинки, які розташовувалися поруч. Перший – нинішнє приміщення кав’ярні «Золотий дукат», другий – дім навпроти, у якому розміщується банк та магазини (колишнє приміщення дитячої стоматполіклініки). Ім’я архітектора будинку для Груні Кац на Шпитальній невідоме. Дім побудували у 1928 році. Два будинки Груні Кац у елітному районі зовсім нетипові для міста, тим більше для Луцька 20-х років минулого століття. Будинок, де нині розміщений «Золотий дукат» винаймав у Груні Кац відомий лікар-гінеколог Францішек Білобран. Приватну практику він вів на вулиці Банковій. Це сучасна вулиця Степана Бандери. Будинок, де розміщувалась приватна лікарня польського лікаря Білобрама – це нинішня міська стоматологічна поліклініка. От тільки впізнати у ній колишню вишукану клініку для панянок складно через карикатурні переробки будівлі в радянський період. До речі, саме у клініці Білобрама у 1946 році був відкритий перший державний пологовий будинок у Луцьку. Тоді тут було «аж» 25 ліжок.
Недалеко від садиб Кац та Рафаловських знаходиться будівля рабина Мойсея Глікліха. Це був один із найзаможніших євреїв Луцька. Збудували дім у 1928 році. Проєктантом маєтку виступав Казимир Школьницький. Глікліх був рабином і благодійником, саме він давав гроші на побудову єврейської гімназії на місці нинішнього педагогічного коледжу на проспекті Волі. За 30-ті роки минулого століття власниками будинку Глікліха було кілька людей. Останньою проживала у ньому Софія Димша. Вона була довіреним обличчям Януша Радзивілла з Олики. Кажуть, що під час окупації тут жив луцький ґебітскомісар Лінднер. Зараз там розміщений Департамент освіти Луцької міської ради.
У 1928 році луцький кондитер Цезаре Розаліні побудував будинок за проєктом Казимира Школьницького. Тут він проживав з дружиною та дочками. Будинок розміщений на нинішній вулиці Заповітній, 1. Біля маєтку Розаліні розміщувалась вілла луцького бургомістра Теофіла Оловінського. Дім був побудований у 1928 році. Невідомо, хто був архітектором будинку та як він виглядав у той час. Адже зараз маєток дуже перебудували. Бургомістр проживав там з дружиною Анною. Оловінський відомий тим, що він побудував нинішній стадіон «Авангард», який тоді назвався стадіоном імені Пілсудського.
Біля Оловінських був розташований дім родини Лазаревичів. Зигмунд Лазаревич був відомим землеміром. Маєток був зведений у 1928 році за проєктом архітектора Францішка Кокеша. Як точно виглядала споруда невідомо, адже на даний момент вона перебудована. Дім мав чотири колони і заокруглені сходи. Сам Лазаревич загинув під час війни. Будинок стоїть на розі вулиці Заповітної і Короленка.
На колишній вулиці Сенаторській була розташована вілла інженера Адольфа Бачинського. Будинок зберігся. Він був збудований у 1928 році, має цікаву ліпнину, колони. Адольф Бачинський був заарештований у 1943 році. Вважалося, що він був керівником підпілля. Його розстріляли в Рівному.
На північний схід від нинішньої школи №1 на вулиці П’ятницька Гірка були розбудовані будинки родини Кронштейнів. Маєтки використовувались для проживання і ведення бізнесу. На території нинішньої вулиці Винниченка, там, де зараз Головне управління поліції, був розташований будинок Міни Кронштейн. Проєкт дому був зроблений Казимиром Школьницьким у 1929 році. З того часу дім кілька разів перебудовували, а на даний момент будівля не збереглася.
Вілла Липинського
У 1923 році ділянку землі на вулиці Шпитальній Ольга Полонська продала Володимиру Липинському. Він був братом В’ячеслава Липинського та головним лікарем Луцького міського шпиталю. Найбільше спеціалізувався на проблемах шкіри та венеричних захворюваннях. Лікар мав приватну практику та стежив за здоров’ям жінок легкої поведінки у Луцьку. У будинку він проживав з дружиною Анною, дочками Аліною, Софією та сином Казимиром.
На момент купівлі тут був дерев’яний будинок і шопа, що майже зруйнувалась. В будинку неможливо було проживати комфортно. Але Володимир Липинський вирішив зруйнувати будинок і побудував нову шопу, а тоді орендував гектар земель над Стиром. Володимиру Липинському дуже подобалася ця територія і він замовив проєкт будинку у Олександра Лушпинського – відомого львівського архітектора. Лушпинський був автором багатьох споруд на Галичині і Волині. Він намагався поєднати сучасний та народний стиль.
У 1927 році проєкт будинку затверджено. А у 1928 році дім вже побудували. Вілла була однією з найгарніших у Луцьку. В неї було 4 колони та дворівнева тераса. Крім того, тут був і кутовий балкон, з якого проглядалася вулиця.
Казимир Школьницький відповідав за будівельні роботи. Він виконував всі побажання Володимира Липинського. Над оздобленням та прикрасами садиби працювали найвідоміші архітектори того часу. У 1935 році архітектором Казимиром Теодоровичем був розроблений проєкт паркану, який практично зберігся до нашого часу. Зараз тут розташовується приміщення UKRSIBBANK.
Вілла на Ярощука
Одним з найбільш яскравих маєтків, який розміщується не в елітному кварталі, проте в не менш відомому – є вілла на Ярощука, бо саме так її знають лучани. Старше покоління пам’ятає дитячий садок, який тут розміщувався. А молодше може пригадати хіба лише напівзруйнований будинок, який стояв за Головним корпусом ВНУ імені Лесі Українки. Віллу знесли у 2021 році.
Будинок був справжньою мрією для того часу. Це – еталон європейської архітектури. Розташовувалася вілла на вулиці Матейка, 16. Вона мала водогін, гарячу воду, вбиральню, телефон, електрику. Це було чимось нереальним для переважної більшості лучан. Будинок являв собою двоповерхову віллу, яка була покрита черепицею. Було дві тераси, а також величезні підвали. Там розташовувалось обладнання для опалення, пральня, льох, бетонні сходи, коридор. На першому поверсі була кімната для прислуги, дуже велика кухня, ванна та два туалети, сіни, сходи, а також 5 кімнат. На другому поверсі теж були сіни та кімната для прислуги, 5 кімнат, тераси. А також з другого поверху можна було вийти на дах будівлі. У всій віллі були дубові підлоги, а поряд з домом побудували невеликий дерев’яний будиночок для гостей. Також на подвір’ї була криниця.
Вважається, що вілла є представницею унікального садибного стилю 20-х років минулого століття. Вона – яскравий представник національного романтизму Другої Речі Посполитої, тут використовувалось місцеве бароко та ренесанс. На ганку вілли було дві колони.
У 1934 році Ядвіга Яніцька виставила віллу на продаж. На той момент це була найбільш розкішна будівля у Луцьку. Порівнювали її тільки з палациком Липинського на Шпитальній. Її вартість становила 55, 4 тис. злотих. На той момент – це 10 тисяч доларів, а на нинішні гроші – 200 тисяч доларів.
До речі, навпроти будинку на Тимошенка (колишня Ярощука), 12 розташована інша вілла – будинок архітектора Сергія Тимошенка. Її адреса – Тимошенка, 16. Тут проживав сам Сергій Тимошенко, але чи він запроєктував сам свій будинок – невідомо. Цій будівлі «пощастило» більше – вона відреставрована і активно експлуатується. Будівля Сергія Тимошенка була не лише житлом архітектора, але й живою рекламою. Адже люди могли на власні очі побачити, що таке стиль функціоналізм, у якому працював маестро. Будинок, у якому жив архітектор виділявся серед маленьких міських будиночків без вигод і дореволюційних будинків з облупленими стінами. У міжвоєнних польських домах, які проєктував Тимошенко було все необхідне для комфортного життя: великі вікна, тепла підлога, гаряча вода, електрика, ванна та туалет.
Луцькі елітні вілли 20-х років минулого століття – це справжні витвори мистецтва. Їх проєктували відомі архітектори, а належали вони дійсно відомим та вагомим діячам того часу. Вони мало схожі на нинішні будинки багатіїв, адже кожен з них має свою особливість, душу, неповторну красу, яку неодмінно треба берегти.
Більше цікавого про минуле Волині, на нашому сайті.
